Від цієї світлини може на хвилинку зупинитись серце — у солдата залишилось сиротами ШЕСТЕРО ДІТЕЙ

Від цієї світлини може на хвилинку зупинитись серце. Якщо ви захочете заплакати — плачте. Якщо ви захочете кричати — кричіть. Якщо солона хвиля підійметься до горла — це нормально. Якщо затремтять руки — ваша душа на місці.

передає   nev25

Схиліть голови, люди. Він пішов на небо.

Сергій Васильович Пацула народився 18.09.1984 року у місті Баштанка Миколаївської області.

2000 року хлопець закінчив місцеву школу №2, після чого вступив до вищого професійного училища №9, де отримав фах «муляр — штукатур, лицювальник — плиточник».

Сергій Васильович мріяв одружитися та мати багато дітей і ця мрія його здійснилася. Дітей він дуже любив та багато свого часу присвячував своїм маленьким. Майстер на всі руки, мав талант до будь — якої роботи, до виконання завжди підходив дуже сумлінно, що прикрашало його, як чоловіка.

З 2006 року працював на птахофабриці Баштанки.

Добра серцем людина, відповідальний, мужній, люблячий сім’янин, турботливий, як чоловік та батько, він знав, де треба бути лагідним, а де — твердим, завжди правильно розставляв пріоритети, а ця якість характеру притаманна далеко не кожному.

Призваний за мобілізацією Баштанським РВК 11.08. 2015 року, а через рік, 12 серпня 2016 року підписав із ЗСУ контракт.

Солдат, номер обслуги 3-ї гаубичної самохідної артилерійської батареї 80-ї окремої десантно-штурмової бригади.

Загинув 31 січня близько 23.00 в районі селища Тоненьке Ясинуватського району Донецько області під час артилерійського обстрілу наших позицій.

Поховають Сергія Васильовича завтра, 3 лютого, у рідній Баштанці. У нього залишились мати, сестра, брат, дружина та шестеро дітей.

Кожен солдат усвідомлює, що може з війни не повернутись. Кожен солдат міцно тримається за ниточки, які зв’язують його з мирним життям. За малюнки, за світлини, за те, від чого щиміть його серце. І кожному солдату важливо, щоб його пам’ятали.

Особливо, якщо він впаде та залишиться лежати.