МИ ХОЧЕМО РОЗКАЗАТИ ВАМ ПРО ЛЮДИНУ, ПРО ЯКУ МАЙЖЕ НІХТО І НІДЕ НЕ ЗГАДУВАВ. ПРО НЕЙМОВІРНУ ДОЛЮ ГЕРОЯ, ЯКИЙ ПОВЕРНУВСЯ ІЗ МОРГУ

Ми розповімо вам про Воїна Євромайдану, ім’я якого можна було знайти на пам’ятній дошці Небесної сотні в Коломиї. Багато хто і сьогодні вважає його загиблим. Це велика Людина, яка попри все намагалась до останнього подиху відвоювати гідність свого народу, але отримала лише формальні паперові подяки і страх перед завтрішнім днем, через неможливість утримувати сім’ю.  передає    ukrnato.info

Ми розкажемо вам про Ярослава Грабовецького із Печеніжина, Коломийського району, що на Івано-Франківщина. Про людину, яка повернулась із моргу, бо його шлях ще не закінчений. Можливо він, як ніхто інший усвідомлює сутність того, чому Герої не вмирають, а ви вдумайтесь.

Він був нагороджений грамотами голови райдержадміністрації та голови районної ради як активний учасник Революції гідності, який особистим прикладом та жертовністю довів свою відданість в розбудові та захисті України.

Але в чому полягає ця жертовність? 35-річний Ярослав Васильович Грабовецький, під час лютневих подій на Майдані отримав чотири вогнепальних поранення але дивом вижив. Про це свого часу писав Галицький Кореспондент.

“Мене доправили у другий морг, там я подав ознаки життя, і мене відвезли в 17-ту київську лікарню. Три тижні реанімації – і я вижив. Хто мене там знайшов, я не знаю, але жінка знала, де я, і приїхала в лікарню”, – розповідає Ярослав.

Тому, що його вписали до переліку мертвих героїв Небесної сотні, Ярослав не дивується. Каже, навіть лікарі не давали йому шансу на порятунок. І хоча він залишився на цьому світі, але багато втратив, зокрема пам’ять.

Коли його непритомного забирали з Майдану, з кишені витягнули документи. Певно, через них його і внесли до списку загиблих. Паспорт Ярослава довго ще знаходився в Києві, забрати його звідти було нікому.

Майдан змінив його життя назавжди. Ярослав втратив здоров’я і спокій. Колись він працював у Косівському РЕМі, тепер до роботи непридатний.

З його голови хірургам вдалося витягнути дві кулі, ще по одній було у носі та легенях. Чоловік переніс тривале лікування. Спершу в Києві, а потім 12.03 вилетів на лікування у Німеччину, де йому встановили металеву пластину на череп.

Про лютневі події минулого року йому до цих пір важко згадувати.

“Пам’ятаю, зверху ми відігнали “Беркут”, і вони на “мості закоханих” були. Кулі я отримав під ранок, вже будучи за мостом, – розповідає чоловік. – Всі хлопці знали, заради чого залишалися на Майдані, кожен міг поїхати у будь-який момент, але вони надіялися на зміни”.

“Жінка мене берегла, не показувала, бо знала, в якому стані моя нервова система, – каже він. – Та й в інтернет я не заглядаю, бо ліве око майже не бачить. Там до цих пір сім осколків залишилось. А коли довго в сидячому стані затримуюся, починає в голові пекти та боліти”.

Сьогодні він, не полишаючи патріотизму, вболіває за наше із вами майбутнє, але в безвиході рубає власний сад біля будинку, щоб перезимувати, щоб не замерли маленькі діти.

Більшу частину коштів, зібраних волонтерами для нього родичі вкрали, стверджує Ярослав, демонструючи виписки із банківських рахунків, на які збиралась допомога.

Це виглядає дивним і тому, що як писали Коломийські Вісти 6 березня 20014 року, родина майданівця висловлювала глибоку вдячність усім, хто підтримував їх у складну хвилину.

Фейкова сторінка, створена шахраями для збору 

Були й ті, хто наживались на його біді, створюючи фейкові сторінки в соцмережах для нібито збору коштів на лікування, а державні органи до яких Ярослав звертався із цього приводу і по сьогодні товчуть воду в ступі. Ймовірно так сталося не тому, що родичі і державні органи є жорстокими, а через банальну корисливість одних і байдужість других, тому, що добрі люди про Ярослава нічого не знають.

Тепер і ви знаєте про нього. Розкажіть по ланцюжку далі.Це не важко. Це потрібно.