Утеплення стін з середини.Чи варто виконувати внутрішнє утеплення стін?

Зовнішні стіни є найважливішим елементом будинків, які не тільки виконують несучу функцію, але й захищають від впливу навколишнього середовища внутрішній простір будинку. Сучасні будівельні конструкції, виконані по сучасних технологіях, дозволяють заощаджувати на опаленні будинків і раціонально використовувати енергоносії. інформуєhttp://dimcad.in.ua

А що ж робити із традиційними конструкціями радянських часів, побудованими із цегли або панельних блоків? Настав час, коли доводиться рахувати кожну копійку й утеплювати те, що маємо. У цій статті ми докладно розглянемо методи утеплення будинків з середини.

У професійних колах будівельників і виробників теплоізоляційних матеріалів ведуться жаркі дискусії про те, чи можна взагалі утеплювати стіни будинок зсередини. Єдиної думки на цей рахунок дотепер немає, тому що це досить ризикований захід. Але всі одноголосні в одному — найкращий варіант утеплення — теплоізоляція фасаду.

Дуже часто проста людина стає перед проблемою, коли утеплити будинок зовні немає ніякої можливості. Причин для цього може бути безліч:

стіни квартири межують із неопалюваним приміщенням, наприклад коридором, ліфтом або сходовою, кліткою;

будинок уважається архітектурним пам’ятником або розташований в історичній частині міста, тому влада забороняє змінювати зовнішню частину фасаду;

за стіною розташований деформаційний шов, що з’єднує два близько розташовані будинки.

Завдяки ГОСТам і СНіПам, що діють у пострадянському просторі, вдається внести деяку ясність у ці важливі питання. Вони настійно рекомендують розташовувати «холодні» шари усередині приміщень, які відрізняються високої теплопровідністю й низьким паропроникненням – камінь, цегла, бетон. Навіть місце для утеплення визначене недвозначно – зовнішня сторона конструкції, що обгороджує. І нормативні документи в цьому випадку мають виключення. Наприклад, у нормативному документі ПЗ-2000 до СНіП 3.03.01-87 у розділі № 7, який присвячений конструктивним розв’язкам, сказано, що припустимим є утеплення стін з середини деяких квартир багатоповерхових будинків, якщо установка теплоізолятора неможлива з боку фасаду по певних причинах.

Мінуси внутрішнього утеплення

Давайте спробуємо з’ясувати, чому ж внутрішнє утеплення стін має стільки супротивників, які неприємні сюрпризи нас очікують.

Є деякі моменти, що вважаються негативними, але не настільки критичними, щоб з ними не можна було миритися, а є такі, які можуть привести до серйозних наслідків і змушують серйозно задуматися про доцільність їх застосування.

От деякі з них:

Теплоізолятор, розміщений на внутрішній стороні стіни, відбирає частину корисної площі кімнати. Наприклад, якщо в кімнаті площею 20 кв.м утеплити дві зовнішні стіни утеплювачем товщиною 50 мм, те із загальної площі губиться 0.5 кв.м площі.

Щоб почати роботи з утеплення стін з середини, колись потрібно повністю звільнити приміщення й вивести його з експлуатації на якийсь час.

На додачу до монтажу утеплювача прийдеться зробити ще цілий ряд додаткових робіт із захисту конструкцій, що обгороджують, від утворення конденсату, а також по додатковій вентиляції.

Якщо робити роботи по всіх правилах, то це обійдеться дуже недешево, як може здатися на перший погляд.

Технологія утеплення стін зсередини зовсім не така проста й доступна, якщо дотримувати всіх правила технологічного процесу.

Головним мінусом внутрішньої теплоізоляції є тепло-фізичні процеси, що відбуваються усередині стін, які “завдячують” цій процедурі. Усі розповсюджені «страшилки» про результати утеплення стін дійсно мають реальне підтвердження. Це виникнення водяних патьоків, грибків й цвілі, руйнування обробки й навіть самих несучих елементів – це все результати не професійного підходу до зміни внутрішньої теплової оболонки будови, які спричиняють порушення рівня вологості стін.

Які процеси відбуваються в стіні утепленої з середини?

Усі негативні процеси, що відбуваються в середині утепленої стіни, відбуваються не тільки в зимовий період, але й в осінньо-весняний, коли за вікном невеликий плюс. І це не дивно, адже основні проблеми виникають саме тоді, коли відбувається великий перепад температур між зовнішньою й внутрішньою стороною приміщення. Саме зовнішні стіни за принципом «буфера» беруть на себе всі удари стихії.

Температура впливає на багатошарові захисні конструкції залежно від стану їх вологості. Їхній головний ворог – вода. Адже при замерзанні вона має властивість розширюватися й руйнувати будівельні конструкції і їх з’єднання. При влученні усередину утеплювача вона порушує його теплоізоляційні властивості, стає джерелом і причиною виникнення й поширення шкідливих грибків і інших мікроорганізмів.

Як температурний режим впливає на рівень вологості стіни? Тут відбувається явище, при якому в певних умовах водяна пара з повітря перенасичується й осідає у вигляді конденсату. Температуру, при якій це відбувається, називають «будівельною крапкою роси», яка прямо залежить від показника відносної вологості повітря в приміщенні. При підвищенні вологості до 100% крапка роси рівняється з фактичною температурою. Щоб розрахувати точний показник крапки роси, використовують складну формулу. У зводі правил СП 23-101-2004 «Проектування теплового захисту будинків» складається таблиця, у якій зазначені співвідношення різних показників вологості повітря й температури в приміщенні.

Згідно, керуючись по санітарних нормах експлуатації житлових приміщень ( ДЕРЖСТАНДАРТ 30494 і СанПиН 2.1.2.1002), показники нормованої температури повітря в житлових будинках повинна бути в межах 20-22 градуса по Цельсію, а вологість повітря не вище 55 %. Згідно показникам таблиці, визначаємо, що крапка роси при таких показниках рівняється +10.7 градусів по Цельсію. Це значить, що якщо температура в стіні буде відповідати цьому показнику, то волога, що перебуває в повітрі буде перетворюватися у воду й осідати у вигляді конденсату в тій частині стіни, де й буде така температура.

Природно, що коли температура зовнішнього повітря змінюється, крапка роси теж буде переміщатися усередині стіни, то наближаючись, то віддаляючись від внутрішнього простору будинку. Це відбувається тому, що усередині приміщення ми прогріваємо стіну, використовуючи різні опалювальні прилади, а з боку вулиці вона підпадає під холодний вплив навколишнього середовища. Відбувається явище, яке можна зрівняти з перетяганням каната.

Конкретне місце в стіні, де може випадати конденсат, визначається теплотехнічною характеристикою стіни, її товщиною й матеріалами, використаними в кожному шарі, а також їх взаємному розташуванні.

У неутепленій конструкції крапка роси перебуває в стіні й тепло поступово зникає навіть при самій потужній роботі опалення. У приміщенні буде холодно.

Якщо теплоізолятор перебуває зовні будинку, то несуча стіна повністю прогрівається, у результаті чого крапка роси рухається убік утеплювача. З’являється потреба у звільненні вологи, що утворюється в ньому. Для цього існує технологія обладнання вентильованих фасадів.

Утеплена зсередини стіна повністю промерзає, адже вона повністю відгороджена теплоізолятором від внутрішнього обігріву. Це приводить до передчасного руйнування несучих стін конструкції. Крапка роси, яка розташовується в більшості випадків на внутрішній поверхні несучої стіни, при підвищенні зовнішнього повітря може пересунутися в масив стіни. У результаті між утеплювачем і стіною виникає волога, яка зводить нанівець термоізоляційні характеристики утеплювача. При замерзанні руйнується клейове з’єднання шарів теплоізолятора. Стіна намокає, на ній з’являється грибок і цвіль.

Як боротися з негативними наслідками в стінах утеплених з середини?

Що ж потрібно почати, щоб звести до мінімуму несприятливі наслідки внутрішнього утеплення стін?

Вищенаведений звід правил по проектуванню теплового захисту будинків говорить про те, що теплоізоляцію не рекомендується застосовувати із внутрішньої сторони стіни через можливе виникнення негативних наслідків, описаних вище, але у випадку крайньої необхідності поверхня, що зазнає утепленню, повинна обов’язково мати суцільний і надійний волого-ізоляційний шар.

Для того, щоб зробити стіну теплою та сухою, необхідно максимально захистити місце знаходження крапки роси від проникнення до неї водяної пари.

Для розв’язку цього питання існує цілий ряд заходів:

Шар матеріалу, що утеплює, потрібно закрити надійною волого – ізоляційною плівкою, загерметизувати стики й примикання.

Теплоізолятор повинен мати найнижчу паропроникність, бажано нижчу, чим у стіні, що утеплюється. Тоді пара буде поступово виходити назовні.

Між шаром утеплювача й стіною повинен залишатися мінімальний зазор, тому приклеювати утеплювач до стіни потрібно не «маяковим» способом, а на гребінку.

Облицювання утеплених стін роблять вологостійким гіпсокартоном.

Для зниження вологості приміщення повинен організовуватися додатковий повітрообмін. Для цього встановлюють спеціальну систему механічної вентиляції й регулювальні клапани на вікна ПВХ.

Дуже важливо позбутися всіх можливих містків холоду. Проблема в тому, що при установці внутрішнього теплоізолятора в нас немає можливості утеплити місця стиків перекриттів і внутрішніх стін. Тому необхідно при утепленні стіни робити замітку на те , що примикають стіни й перекриття і також ретельно ізолювати їх від впливу пар. При цьому можна декорувати ці заходи за допомогою фальш-колон або коробів.

Чим утеплити внутрішні стіни ? Вибір підхожого теплоізолятора

1. Мінеральна вата

Цим матеріалом дуже часто користуються для утеплення стін з середини, але з порушенням технології. Вату розташовують без усякої гідроізоляції між гіпсокартонними плитами. Крім того, часто використовують рулонну вату, не призначену для вертикальних конструкцій. Незважаючи на те, що такий вид утеплення простий у монтажі й надзвичайно дешевий, він зовсім не ефективний і навіть шкідливий.

Мінеральна вата взагалі не годиться для утеплення стін зсередини. Хоча багато шанувальників цього матеріалу захоплюються із приводу її здатності «дихати», але це в цьому випадку є її головним недоліком.

По-перше, через дихаючі волокна до крапки роси відкритий безперешкодний доступ, а по-друге, вата має властивість убирати вологу.

Можна, звичайно, спробувати відгородити цей утеплювач від попадання вологи спеціальними мінеральними плитами, ідентичними по своїх теплотехнічних характеристиках спіненому пінополістиролу. Плити ретельно приклеїти й створити по можливості абсолютно герметичну пароізоляцію з боку приміщення. Можна застосувати будь-яку гідроізоляцію або звичайну плівку. Але немає ніякої гарантії, що десь герметичність не буде порушена. Тоді всі наші зусилля зведуться до нуля. Волога у вигляді конденсату буде утворюватися на внутрішній поверхні стіни, що приведе до намокання утеплювача (мінвати), а це у свою чергу проявить себе у вигляді грибків або патьоків. Це відбувається через те, що паропроникність мінеральної вати в рази перевищує показник будь-яких інших конструкцій, що обгороджують.

Деякі винахідливі майстри намагаються додатково відгородити мінеральну вату від попадання вологи, застосувавши ще один внутрішній шар вологоізоляції. Вони роблять своєрідні «подушки», за-паявши вату в поліетиленовий рукав. Але тут виникають наступні проблеми: такого роду утеплювач не можна нормально закріпити в стіні, тому що виникають усілякі зазори в області розташування крапки роси, адже плити дуже складно підігнати один до одного, не пошкодивши оболонку. У результаті ускладнюється весь технологічний процес.

2. Пінополістирол і ЭППС

На сьогоднішній день пінополістирол є самим популярним серед матеріалів для внутрішнього утеплення стін, тому з кожним роком він усе частіше й частіше застосовується не тільки в Україні, але й у багатьох інших країнах Європи. Популярності цьому матеріалу надають його прекрасні теплотехнічні й експлуатаційні дані.

От деякі з його незаперечних переваг:

Низька теплопровідність;

Мінімальна паропроникність і водопоглинання;

Високий опір навантаженням, як на розрив, так і на стиск;

Простота монтажу й різання;

Плити мають невелику вагу.

Застосовуючи для внутрішнього утеплення стін спінений пінополістирол, можна підвищити до рівня норми теплову ізоляцію конструкції, використовуючи мінімально можливу товщину шару, що утеплює. Крім того, що пінополістирол і ЭППС зберігають свої ізоляційні властивості в складних ситуаціях, не убирають вологу, вони ще й не пропускають водяну пару в зону крапки роси. Тому додаткову гідроізоляцію тут застосовувати не потрібно. Безумовно, для цього необхідно ретельно заізолювати місця з’єднання плит і місця їх примикання до стін, що утеплюються. Але ця процедура зовсім не складна, у порівнянні з «іграми» з мінеральною ватою. Для цього досить застосувати поліуретанову піну. До того ж, деякі виробники випускають пінополістировані плити зі східчастим краєм, завдяки якому їх можна стикувати взагалі без щілин.

Пінополістирол прекрасно монтується на стіну по фасадному методу. Для цього застосовують одночасно фіксацію тарілчастими дюбелями та саджають на клей. Клейовий шар виконує ще й ізолюючу функцію. Найкраще для цих цілей підходить поліуретановий клей у вигляді піни. Завдяки гарній міцності матеріалу, допускається обробка утеплених стін мокрим способом прямо по теплоізолятору, без усяких каркасних технологій. При цьому не відбувається перевантаження стіни, адже питома вага матеріалу дуже низька. Один 1 кв.м шару, що утеплює, з використанням пінополістиролу легше в 2 — 2.5 рази, чим такий же по товщині шар з мінеральної вати.

Істотним недоліком пінополістиролових плит є їхні слабкі звукоізоляційні властивості. А такий дріб’язок, як недостатня стійкість до впливу органічних розчинників, руйнування при температурі вище 80 градусів, можна не брати до уваги.

3. Пінополіуретан

Цей універсальний матеріал вигідно відрізняється своїми ізоляційними властивостями, тому що має ніздрювату структуру. Теж прекрасно підходить для утеплення стін з середини, міцний і легкий матеріал. Є одним із кращих показників теплопровідності, який становить 0.0125 Вт/Мк. Гнізда пінополіуретанових плит містять усередині повітря або інертний газ і герметично закупорені, що не дає можливості волозі проникати крізь плиту і створює відмінну гідроізоляцію конструкції. А це саме те, що нам потрібно — низька теплопровідність, максимальна пароізоляція й мінімальне водопоглинання.

Але й це ще далеко не всі властивості пінополіуретану. Завдяки незвичайному способу нанесення цього матеріалу, що утеплює, він здобуває незвичайні властивості. Пінополіуретан напилюється на поверхню у вигляді двокомпонентної рідкої речовини, яка затвердіє за кілька секунд.

Цей матеріал прекрасно пристає до будь-яких основ, включаючи стельові перекриття, тому пропадає необхідність у застосуванні кріпильних елементів, які є додатковими джерелами містків холоду. Пінополіуретан утворює цільне суцільне покриття зі стіною й не дає волозі ні найменшої можливості для проникнення в зону розташування крапки роси. Утворюється монолітний шар покриття, без щілин і швів. Таким способом напилювання без великих фізичних навантаженнях можна утеплити будь-які стіни нестандартної форми.

Пінополіуретан легко й швидко наноситься. Утеплювач спінюється прямо під час нанесення на поверхню, тому через малий обсяг вихідного матеріалу витрати на його зберігання й доставку зводяться до мінімуму.

Покриття з поліуретану замуровується із застосуванням капронової сітки за фасадною технологією.

4. Інші теплоізоляційні матеріали для утеплення стін зсередини

Сучасний будівельний ринок надає широкий вибір «інноваційних» ізоляційних матеріалів для стін, які по твердженнях виробників мають неабиякі властивості. Однак усі вони, небагато лукавлячи, замовчують про серйозні проблеми й недоліки у здійсненні технологічних ланцюжків.

Наприклад, по теплотехнічних характеристиках тепла штукатурка має високу паропроникність й гідроскопичність, і серйозно уступає спіненим матеріалам.

Спінений фольгованний поліетилен ефективний тільки за умови, що він буде монтуватися таким чином, щоб між утеплювачем, стіною й облицюванням залишалися повітряні зазори. Тільки за таких умов він буде мати низьку теплопровідність. Але змайструвати два герметичні зазори, міцно закріпити матеріал, та ще і якісно заізолювати стики й перемички практично неможливо. Тому, більшість будівельників просто прибивають смуги поліетилена дюбелями до зовнішньої стіни, у результаті чого матеріал втрачає свої теплоізоляційні властивості.

Рідка теплоізоляція на основі кераміки по твердженнях виробників, маючи товщину шару 1 мм, успішно заміняє мінеральну вату товщиною 50 мм. Заявлений виробниками коефіцієнт теплопровідності становить 0.0016, що звучить дуже неправдоподібно, якщо врахувати, що це покриття складається із заповнених повітрям керамічних пухирців, при тому, що кераміка має теплопровідність 0.8-0.15, а повітря — 0.0125.

Термофарба — новий і ще не повністю вивчений матеріал. Але сумні приклади його невдалого використання для утеплення багатоквартирних будинків уже є. Може бути, у певних умовах цей термоізолятор і буде працювати, але поки він себе не виявив.

Якою повинна бути товщина утеплювача?

Яку товщину повинен мати утеплювач для його ефективної роботи? Правильне визначення цього показника є дуже важливим ключовим аспектом правильного утеплення внутрішніх стін.

Для цього потрібно виконати наступні умови:

1. Обчислити реальний опір стіни без теплоізолятора теплопередачі.

Для цього використовуємо формулу R=D/L (де D — товщина конструкції, а L — показник теплопровідності матеріалу). Наприклад, якщо наша цегельна стіна має товщину 500 мм, той її опір теплопровідності буде наступним: R=0,5/0,47=1,06 м2х°З/Вт.

2. Порівнявши цей показник з нормованим опором для конструкцій, що обгороджують, яке не повинне бути нижче 3,15, одержуємо різницю 2,09. На цю різницю необхідно додати кількість утеплювача, тому що сума коефіцієнтів шарів конструкції становить її коефіцієнт теплопровідності.

3. Щоб визначити необхідну товщину шару, що утеплює, потрібно застосувати формулу: D=Lхr. Наприклад, якщо ми маємо пінополістирол теплопровідністю L=0,042, то помноживши цей показник на різницю в теплопередачі R=2,09, одержимо: D=0,042х2,09=0,087 — необхідний шар утеплювача (87 мм). Рекомендується небагато завищити цей показник і застосувати утеплювач 100 мм.

Чи варто робити утеплення стін з середини?

Внутрішнє утеплення стін — це надзвичайний захід, застосований в тому випадку, коли закріпити з боку фасаду теплоізолятор немає ніякої можливості. Дуже складно таку роботу виконати технологічно грамотно. До того ж, внутрішнє утеплення обійдеться зовсім не дешевше зовнішнього, так що заощадити ніяк не вийде.

Тому, щоб грамотно й результативно здійснити утеплення стін зсередини, необхідно дотримуватися наступних вимог:

Організація герметичності пароізоляційного шару стіни.

Забезпечити нормовану теплопровідність стін шляхом точного розрахунків товщини утеплювача.

Вживання необхідних заходів для забезпечення додаткової вентиляції приміщення.

Приклеювання теплоізолятора суцільними смугами або за допомогою гребінки.

Обов’язкове утеплення ділянок перекриттів і перегородок, що примикають до зовнішніх стін.

Бажана обшивка зовнішніх стін водостійким гіпсокартоном на металевому каркасі.

Не розташовувати на обшивці розеток, вимикачів, світильників, бра для збереження її герметичності.

Закладення примикань листових матеріалів з, що обгороджують конструкціями за допомогою акрилу або силікону.

Монтаж П-образних кронштейнів до основи винятково через ізолювальні прокладки.

Обробка стіни протигрибковим складом перед початком робіт з утеплення. Повне виключення замочування конструкції зовні. Для цього необхідно заздалегідь закінчити всі ремонтні роботи, поверхня повинна бути повністю сухою.

Бувають випадки, що причиною холоду в приміщенні є зовсім інші причини, не пов’язані з поганою теплоізоляцією стін. Потрібно звернути пильну увагу на теплотехнічні характеристики підлоги, віконних блоків, стельового перекриття, адже саме в них може бути причина всіх лих. Також причиною може бути некоректна робота опалювальної системи у зв’язку з її неправильним проектуванням. Якщо це дійсно так, то ніякі способи утеплення стін не принесуть бажаного ефекту, а температура повітря в приміщенні підніметься всього на парі градусів. Тому, перш, ніж приступати до утеплення стін, необхідно перевірити всі характеристики роботи систем вентиляції й опалення, перекрити, по можливості, джерела проникнення холоду у квартиру. Тільки після цього утеплення стін з середини приведе до бажаного результату